Лагідна декомунізація житла

Архітектура має бути сполучною тканиною, з'єднувати земне з небесним, а стала місцем, де загубилася чутливість. Люди забули, що спочатку місто - це об'єднання цілей та смислів.

Архітектура стала панцирем. Людина з панцирем перестає бути прозорою для світу, вона стає важким, непроникним об'єктом.  Вона більше не відчуває, як світ дивиться на нього. Вона відчуває свою ізоляцію.

- Людину загнано в глухий кут. В неї вкрали горизонти.

Архітектура - сьогодні це шрам на плоті, втративши чуттєвість людина втратила віру у зміни і сама перестала змінюватися. Це є цілком неприродньо, це - перверсія, адже архітектура жива по суті, змінюються відносини, змінюються погляди та стіни рухаються, і це відбувається безболісно, ​​і навпаки зміцнює внутрішні інтенції.

Стіни без відносин - це м'язовий панцир що стискається, поки людина не опиняється в консервній банці. Коли Ви роками придушуєте свої емоції: гнів, сльози, образу, страх яка тут може бути воля? 

Але навіть у банці можна посунути стіни: